***

... Якби ж то не війна... Якби ж... Якби ж...

Якби ж не пхався отой злидень з своїх хиж,

То ми б тоді по іншому жили,

Полинного відвару не пили.

Не голосила б мати, зовсім ні...

За вбтми синами на війні,

На домовину сльози б не лила,

А втішена до старості була.

Не сиротіло б без батьків дитя...

В дитяти було б інше майбуття,

Воно б не чуло дикий гул сирен,

Який вампіром смокче кров із вен.

У тридцять не сивіла б голова...

Не звалася б сивіюча ВДОВА,

Плодились малі дітки, як горох,

І радість з того там була б на двох.

Якби ж то все по іншому було...

Якби ж не розплодилось поруч зло,

Не вбралось як чума на мій поріг,

Встромило в моє тіло бісів ріг.

Якби ж то не війна... Якби ж то ні...

Були б геть іншими мазки на полотні,

Про інше б був наспіваний мотив,

Якби наш "брат" води нам не мутив.

Не збовтував водиці тут і там...

У колесо палок не тикав нам,

То ми б тоді по іншому жили,

Полинного відвару не пили.

Галина Момот (09.02.2026.)