ВІДКРИВАЙМО ДЛЯ СЕБЕ СПРАВЖНЬОГО ШЕВЧЕНКА
Цікаві та маловідомі факти із життя Тараса Шевченка
Т.Г.Шевченко був набагато цікавішою особистістю, як дехто з нас може собі уявити. Весна – особливий період для Шевченка. Адже усі найголовніші події в його житті сталися саме в цей період.
9 березня - він народився,
22 квітня 1838 року – став вільним від кріпацтва,
26 квітня 1840 року – світ вперше побачив «Кобзаря»,
5 квітня 1847 року – поета заарештували.
А через 10 років, 7 квітня 1857 року - він отримав звістку про волю із заслання.
Він був академіком Імператорської академії мистецтв у Петербурзі!
Створив понад 1300 картин, пейзажів і гравюр.
Був обдарованим скульптором.
Викладав живопис у Київському університеті.
Був успішним і затребуваним художником-портретистом. Замовити в Шевченка портрет (свій чи своєї родини) мали за честь відомі діячі культури, представники найвищої знаті, найшанованіші люди.
Елегантно і зі смаком одягався, але ніколи не соромився свого походження.
Вільно володів іноземними мовами – польською, німецькою, французькою, російською.
Твори Тараса Шевченка перекладені більше, ніж стома мовами світу.
Харизматичний, ерудований, талановитий оповідач, любитель пожартувати, він був зіркою культурного товариства Петербурга та Києва.
Зустрічався й товаришував з найвидатнішими людьми своєї епохи: Іван Сошенко, Євген Гребінка, Василь Григорович та інші. Проте в академії мистецтв хорошим товаришем був Василь Штендар, з яким вони були нерозлийвода. Коли Василь в 1840 році вирушав до Італії, то отримав у подарунок примірник «Кобзаря» з присвятою: «Поїдеш далеко – побачиш багато.
Задивишся, зажуришся – згадай мене, брате».
А от після повернення із заслання Шевченко подружився з темношкірим геніальним актором Айрою Олжеч.
Кобзар обожнював зоряне небо. Теплими зоряними вечорами він міг гуляти на дворі аж до самісінького ранку. Мовляв, незліченні зіроньки не пускають мене у хату. Саме при вигляді зірок Шевченко хотів співати.
З усіх напоїв Шевченко найбільше любив чай, у який він частенько додавав ром. У його автобіографічній повісті «Художник» описується чайна церемонія у художника Карла Брюллова. Чай він пив скрізь: вдома, в академії мистецтв, в улюбленому трактирі Петербурзьких митців «Берлін» і в поштових каретах. Зрештою, чай – це останнє, що пив поет за лічені хвилини до своєї смерті. Шевченко дуже любив сміятися і смішити людей. Після заслання Шевченко міг стати професійним фотографом. Принаймні його друзі бачили в цьому чудову можливість заробляти на прожиття. Проте Шевченка-художника така перспектива не вразила, адже в його душу глибоко запала думка про те, що це справа фізиків і хіміків, в не мистецтва.
А ви звернули увагу на те, що більшість біографів-шевченкознавців вивчають творчість поета, акцентуючи увагу на роках кріпацтва та заслання і мало пишуть про його душевні почуття. Зокрема про його кохання. Адже він, крім усього, що стосується його геніальності, був ще й хлопцем, парубком, нарешті, реальним чоловіком. Будучи емоційною і чутливою натурою, Тарас Шевченко, як і кожен поет, закохувався часто. Однак доля не дала йому щастя жити у шлюбі, у любові з дружиною, про яку мріяв.
То ж хто вони були, ті музи, які надихали поета, які давали йому втіху і навівали смуток, які любили його, як і любив їх він? Їх було чимало. Але особливими для нього були дві жінки – княжна Варвара Миколаївна Рєпніна та Марія Василівна Максимович. Дочка князя Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського, 35-річна Варвара, захопилася талантом і поезією Шевченка і закохалася в нього на усе життя. Оскільки кохання не було взаємним, то княжна вирішила, що їй Богом призначено стати ангелом-охоронцем його на все життя і усіма силами душі боролася зі своїм почуттям. Шевченко зі всією повагою ставився до трепетного почуття Варвари, але не міг примусити серце відповісти на щире кохання. Врешті-решт, між ними зав’язалася тепла довірлива дружба, яка не переривалася майже до останніх років життя Тараса Григоровича. У 1858 році, повертаючись із заслання, Тарас Григорович кілька разів відвідав давно не баченого друга - 50-літню княгиню, яка на той час жила в Москві, щасливо перемінилася і навіть помолодшала, як зазначав Шевченко. Рєпніна надовго пережила свого кумира і померла на 83-му році життя 1891 року.
А хто ж друга муза Шевченка? «Миле, чарівне створіння» – ці слова належать молодій дружині давнього друга Тараса Шевченка, українського вченого, першого ректора Київського університету Михайла Олексійовича Максимовича – Марії. У 1857 році, коли Шевченко повернувся із заслання, він затримався на кілька днів у Москві, де відвідав родину Максимовича. Михайло Олексійович Максимович на честь поета влаштував обід. Там Шевченко і познайомився з його молодою дружиною Марією, якій того ж вечора подарував автограф одного з найкращих своїх ліричних віршів «Садок вишневий коло хати», який був написаний ще в казематі Петропавлівки перед засланням. У щоденнику з’явився запис: «Заїхали до Максимовича. І де він тільки старий антикварій викопав таке свіже і чисте добро? І сумно, і завидно». Максимовичу на той час було 50 років, а його дружині не більше 25. Тарас Шевченко і Максимович листувалися. Шевченко навіть в одному з листів вислав їй своє перше фото. Ось кілька фраз із листа Тараса Григоровича до Марії Василівни: «Спасибі вам, серденько моє, що ви мене не забуваєте і згадуєте». Припускають, що Тарас Григорович закохався у Марію Максимович. Підтвердженням цього є те, що якщо приглянутися до портрета господині, намальованого Тарасом Григоровичем в ці досить короткі відвідини Максимовичів, то можна зробити висновок, що доти він нікого з жіноцтва не писав з таким натхненням, з такою душевністю: її надзвичайно замріяні очі, її особливо сяючий вираз обличчя, серпанковий ореол навколо голови – усе свідчить про те, що образ цей створений закоханим художником, який обожнював свою музу. Ось таким він був насправді: несамовитим і задумливим, пристрасним та ніжним, веселим та відчайдушним. Був генієм! Але спершу просто людиною з усіма чеснотами та недоліками. І таким ми його бачимо у скульптурі. Не тільки насупленим та суворим, що кличе «..вигострить сокиру та заходиться вже будить», а замріяним і романтичним.
Відкриваймо для себе СПРАВЖНЬОГО Шевченка!
З мережі Інтернет.
