Відкрию я мамину скриню
Знайду в ній хустину оту,
Що роду мого берегиня,
І нитку на ній золоту,
Що мама сама вишивала.
Лягає рівнесенько гладь...
У скриню її заховала...
Давно відійшла в Благодать
Небесну, до самого Раю.
Тепер спочиває в Раю.
Щемливу сльозу я втираю,
Над скринею, мамо, стою,
Де в ній все своє доброчиння
З любов'ю поскладала ти.
Знайду серед всього начиння,
Тобою пропахлі, хустки,
Про тебе зі щемом згадаю,
Хустину твою зав'яжу,
До серця її притискаю
І в скриню назад положу.
Колись її знайдуть онуки
У скрині в чотири кути.
Хустиночку візьмуть у руки,
Що в пам'ять лишила нам ти.
Ніна Юрченко
