Одного разу... ти мене торкнешся,
Зустрінемось очима між людей.
Ти щиро як нікому усміхнешся,
А я відчую щем десь між грудей.
Одного разу... ти мене обіймеш,
Відтвориш у реальність дивний сон.
Навік в життя мене до себе приймеш,
Де будем жити разом в унісон.
Одного разу... казку ми відтворим,
Написану не нами, ще до нас.
Усе один одному проговорим,
Це буде тільки наш з тобою час.
Одного разу... вранці я прокинусь,
Відчую, що нарешті все збулось.
Із любим поглядом твоїм зустрінусь,
Бо те, що мріялось, урешті відбулось.
© Сергій Ущапівський
