Ну як не усміхнутись на слова поважного лами «Будда страждав хернею…». Або «Я тільки старий дурний монах, чому ти вирішив, що я маю право давати тобі настанови?». Дивовижно читати й усвідомлювати, що де б діти не навчалися, вони залишаються дітьми, часто схожими на Тома Соєра, якщо виховуються вільними, в любові та повазі. В цій книзі – мудрість на кожній сторінці. Це і в тому, як поспішати не поспішаючи; чекати не очікуючи і діяти, якщо час настав. «Розум постійно шукає відповіді на питання. Якщо тебе ніщо не цікавить, то ти, скоріше за все, вже вмер».
«З ранку до вечора ти встигаєш зробити стільки справ, що абсолютно не розумієш цих дорослих, які постійно жаліються на нестачу часу. Особисто мені здається, що дорослі просто займаються якимось непотребом, от часу й не вистачає на нормальні справи».
Ну хто я така, щоб ділитись своїми думками, вже пенсіонерка, хоча, можливо, не дуже стара. Турбує те, що чому до виконавців завжди високі вимоги, навіть, тоді, коли мають виконувати роботи не за їх професійними обов'язками, а найвищі посади в світі і в нашій державі займають люди, кар'єра яких стрімка, успішна, але взагалі не мала відношення до того, що вони очолили? Як пройти за одне життя шлях від професора медицини, до міністра оборони великої держави, щоб не нашкодити іншим? Я не вказала ще більш вагомі посади цієї людини. Не згадую проблеми сучасної нашої освіти, щоб залишити сили молодим освітянам працювати в школі. Мені сумно від моїх думок, вчинків, які неможна виправити, тож дякую, що трошки розділили зі мною цей сум. І краще закінчу теж словами з книги Доржа Бату "Таємниця старого лами".
"...Дві мови знаєш - удвоє більше талану буде. Три - утроє Багато мов знаєш - безкінечна буде удача!" Тому сиди ото і вчись!"
