Весни не мали. Вкрали в нас і літо.
Вже й скоро друге. Але все ще йде війна.
А скільки сліз за весь цей час пролито?!
Щодня оплакуєм все нові імена...
Весна ще буде. Прийде до нас й літо.
Закінчиться колись страшна війна!
А наші голови, неначе білим цвітом,
Уже покрила передчасна сивина...
Так, вже такими, як були - тепер не будем.
Вже зовсім іншим стане наше майбуття!
Ми не пробачимо! Ніколи не забудем!
Ми помстимось за кожне забране життя!
Весни не мали. Вкрали в нас і літо.
Вже й скоро друге. Ну а там, дивись, - зима.
Вже стільки нами було пережито,
Що вибору, окрім іти вперед, до перемоги, в нас нема.
© Людмила Степанишена
