Весною осені ждемо, зимою - літа,
І кожен день шукаєм щось нове.
То це нас не влаштовує, то - інше,
І забуваєм, що життя іде.
Когось не радує його мала зарплата,
Хто вибрав бо освіту не таку.
Хтось плаче у лікарні, у палаті,
Бо жити мало залишилося йому.
Весь час чекаєм день ми "підходящий",
Аби комусь сказати: "Я люблю!"
Щоби когось розрадити у горі,
Бо в нього серце розривається з жалю.
В житті ждемо то вихідних, то свята,
І все говорим:" Не прийшов ще час!"
Але ніхто із нас не може знати,
Чи буде завтра новий день для нас.
Тож треба жити, треба просто жити
Й не відкладати на колись життя!
Прощати, вірити, надіятись, любити,
Життя ж одне у нас - це істина проста.
