Весняний ранок, тиша і дощі...
У небі голубому сірі хмари...
Вже скоро квіти зацвітуть в траві
Й весна розпустить коси кучеряві.
Вже день настав, а дощик далі ллє,
Води він не шкодує всій природі!
Свою вологу ніжну віддає
Землі весняній, весняним долоням.
Вже й вечоріє, дощ все не шкодує
Своїх краплин - вони ж на благо йдуть!
Бо ж теплий дощ життя весні дарує,
Її красі - всім квітам у садку!
Та й нічка із дощем - сьозини тихі
Від дощику спустились до землі ...
Люблю дощі весняні - вони щирі,
Нема у них ні крапельки журби.
Бо після дощику всі квіти зацвітуть,
І яблуні в саду зазеленіють.
Люблю я дощ, бо я люблю весну!
Бо у весні краса, любов, надія...
