... Весняний день... О Боже, яка краса!
Хмарки, мов табуни, пливуть у даль,
Весніє небо та мріють небеса...
О неосяжна їхня магістраль!
Хмаринки линуть ніжні, променисті,
Мов човники, мов лебединий пух,
Такі легенькі, білі та перисті,
Подивишся — аж перехопить дух.
Пливуть собі безшумно у блакиті,
Веселий дощик у собі несуть
І променями сонечка обвиті.
Який далекий цих хмаринок путь!
Куди безжурно так пливуть хмаринки?
Чи мріють, чи радіють, де живуть?
Не знаємо кінцевої зупинки
І де вони таку красу беруть?
Пливуть собі, неначе на вітрилах,
У даль далеку, де живуть вітри,
Летять по небу, як птахи на крилах,
За обрій, де незвідані світи...
Нехай візьмуть з собою всі тривоги,
Усі нещастя з ними відпливуть,
Нехай відкриють світлі нам дороги,
Які до ПЕРЕМОГИ нас ведуть!
Оксана Козак
Світлина автора
