Весна. Травень. Чиїсь втрачені мрії.
Відголосся страждань і жалЮ.
Незворотні, вже здІйснені чáсом події,
І проблискує тихе : "Молю..."
Слова, здається, залишúлись в повітрі,
Загубились і зáвжди літають.
І думкú обнадійливі, чисті, світлі,
Неосяжні... Цей світ пробачають...
Ступає весна на подвір'я знайомі,
Пробуджує сплячі тюльпани.
А вони, мовчазні, тихо дивляться вгору,
Між обстріляних болем парканів...
І зникає кудись те минуле життя,
Де був спів, голоси і звучання...
І, здається, немає назад вороття,
Збереглось лиш безмовне мовчання...
А тюльпани, як рани криваві, цвітуть
Серед тиші і безнадії.
Спогади цвітом своїм бережуть,
І приховують втрачені мрії...
04.05.2023
© Валентина Гусарова
