Весна стікала краплями на склі,
Співала мелодійними вітрами
І гоїла барвінком свіжі рани
На голій, понівеченій землі.
Весна живила світ, щоб той воскрес,
Несла любов і солов'їну долю.
І пахла обнадійливо, до болю,
Забутим щастям, зірваним з небес.
Весна життя стелила до порогу.
То юна й безтурботна, то сумна...
Їй можна все - на те вона й весна.
Але вона прийшла...І слава Богу.
(с) Оксана Дубенюк
