Весна прийшла собі з Дощем,
обнявшись, мовчки, попід руки.
Він ледь прикрив її плащем,
у зілля вбравши сонні луки.
В калюжах вигравали джаз
краплини -- вічні мандрівниці.
Їх сиві очі, мов топаз,
ховали давні таємниці...
І починалось щось новè,
таке буденне, досить звичне.
Весна і Дощ... Усе живе
вдягнулось в зелень споконвічну.
Рождався Березень в сльозах,
мокріла стежка од порога...
І першоцвіти в небесах
пахніли так, як рай у Бога...
11.03.2023
Людмила Галінська
