Весна прийшла під ранок в сонний сад,
на пальчиках ступаючи тихенько.
У довгій сукні, на колишній лад,
під колір незабудок -- голубенькій.
На черевичках плутались шнурівки,
вологий ґрунт хапав старі підбори.
А в неї очі -- стиглі паперівки,
зелено-жовті, у руденькі взори...
Несла у кòфрі файний капелюшок,
що від хрещеної дістався їй у спадок.
Вона була з звичайних попелюшок,
що мають в серці тисячі загадок.
На тім уборі квіти фантастичні,
все розмаїття травня, комашня.
Півонія, бузок та ягідки суничні
і ос смугастих вічна метушня.
Там стрічки з органзи, конвалія і м'ята,
метелики чудні, бурштùнові жуки.
І бабка, як сапфір, на крильцях розіп'ята,
з циганських фартухів барвисті латочкù.
Весна прийшла у сад. Приміряти обнову.
Під ранок, по росі, заспана та руда.
Підійде капелюх під сукню волошкòву?
Під білий палантин? Сама себе пита...
21.03.2023
Людмила Галінська
