Весна - паннуся міряє намисто
З прозорих крапель перших потічків...
І на душі незаймано і чисто...
І загадково, наче при свічі...
Усе спочатку... наче вперше - знову...
І перший пагін... брунька... і бутон...
То приміря щодня весна обнову,
Чи то, вже вкотре, сниться дивний сон...
Душа співа... і мрії закружляли...
Вуста всміхаються самі по собі їм...
Ми довгу зиму - так того чекали,
Тепер усе це зробимо своїм.
І буде щастя. Просто. Всім нам. Буде.
Ми варті. Жити. Сіяти добро.
Весна прийшла. Все буде добре, люди,
Хто в серці холод і пітьму зборов...
Людмила Муріна
