У нас стоять гарні сонячні дні, весна пробирається по горах до нас. Краса! Наштовхнулась я сьогодні на публікації своєї донечки про арабські аромати, перечитала і захотіла поділітись з вами поки що одною з них.
Хтось з вас, милі дами, чув про арабські масляні парфуми? Якщо ні, то послухайте одну з історій , що назвали"Етісальбі"..історія довга, чи витримаєте до кінця?
Це просто фото, а історія така- ...в місті, де вже давненько забули про доброту та милість, про чарівливі розмови закоханих, про солодку пісню серця, що так вміє тріпотіти від неймовірних почуттів, про справжнє співпереживання та підтримку, сталась подія, що якимось неймовірним чином, відомому лише провидінню, перевернула догори дригом світосприйняття оточуючих та примусила таки замислитись над тим, що з рештою могло статись з їхніми душами, приспаними щоденною марудністю життя, з теплотою серденька, яка втекла, наче колишній ув'язнений, не витримавши суворого режиму буденності... Сіруваті обличчя перехожих, що сновигали своїми звичними маршрутами в пошуках кращого прийдешнього, робило це місто ще пріснішим, ще більш знебарвлюючи його пожовклі вулиці, виснажені від частих дощів дахи будинків, стесану, зішліфовану поверхню бруківки, що виблискувала теж дещо мляво і невиразно...Місто наче втомилось, змарніло від одвічних змагань та виборювання права на почуття власної гідності, права бути гордістю його мешканців..Всім було байдуже...
Того дня саме вилежувався на вулицях міста одноманітний, вологий ранок, лінувато накидуючи свої туманні шати на всіх перехожих, що підтюпцем бігли на працю, понуро намагаючись вгледіти, що їх чекає попереду, бо густота туману ставала в'язкішою... Всі були настільки заклопотані, що не одразу второпали, - вуха торкається дивна мелодія, легенько стукає до серця, одночасно пошириючи впевнені пахощі бергамоту, цитрусових, несподіваних для цього краю прянощів...
бергамот, лимон і лайм
Хтось відмахнувся рукою "Не маю часу!". Дехто навіть не повернув голови своєї, так обсіли його клопоти, не до снаги.. Але були й ті, в чиїх душах мелодія знайшла несміливий відголос, і тінь посмішки ковзнула по обличчю на коротесеньку мить... Нишком, вагаючись, але деякі перехожі відділялись від сірого натовпу і повертали свій шлях до місця, звідки линула чарівна мелодія, вміло і незвично поєднана з пряно-цитрусовим ароматом. Коло зацікавлених все збільшувалось і збільшувалось, все ж таки залучаючи і колишніх байдужих. Цікаво? Якщо так, то завтра продовжу...
З розповідей Elena Buchok
Фото з інтернет-ресурсів:
https://images.app.goo.gl/Rve42R61AEDVNjut9
