ВЕСНА
Весна до мене вранці завітала,
З букетиком підсніжників прийшла…
Надворі лютий… Я і не чекала,
Сама дивуюсь, як мене знайшла.
Зварила каву… Ми на призьбі сіли,
Вдихаючи кавовий аромат,
А в неї очі виразні, щасливі
І світяться, неначе діамант.
-Ти знаєш, - мовила,- я не могла чекати,
Прийшла раніше розбудити всіх,
Так захотілося на крилах політати,
Відчути радість і щасливий сміх…
Зимою цього так завжди бракує,
Сидиш в полоні сірих вечорів,
То дощ, то сніг вдоволено глузує,
То вітер віє холодом без слів…
А я так хочу сонце дарувати
І небо синє, шовкову траву,
Всіляким різнобар’вям розквітати,
Людей щасливими робити наяву…
Вона пішла… А я, як зачарована сиділа
З букетиком підсніжників в руках,
Який вона на призьбі залишила,
Мов теплий поцілунок на вустах…
Наталія Кияк
