Роман Корчемний, йому не було ще й двадцяти...
***
Весільний коровай із присмаком сльози.
І дід старий схилився біля гробу.
Ховають сироту, ридають образИ
ті, що матуся вишила до шлюбу…
Не було чути слів за лементом жінок.
Хтось тихо шепотів: – Герої не вмирають…
І бІдкавсь сивий дід: – Ну як же так, синок?..
Та хто ж мене старого поховає?.
І залпи в височінь. Здригнулась неба синь.
Завіса, як тоді, роздерлася на двоє.
І дзвін заголосив так жалібно: Бам - дзинь.
І вже у небесах Господь зустрів героя…
Весільний коровай порізали дружби.
І кожному дісталася дещиця.
Весільний коровай несли поміж гроби.
І затремтіла в Господа десниця…
(за розповіддю Зоя Карпюк)
20.03.2023 Галина Кухаришин
