Веселка в небі – наче цвіт,
Нам шле від літечка привіт.
Приймаймо ці найкращі, світлі миті.
Живім щасливих сотню літ,
І поки цей існує світ,
Ловім проміння ясне із блакиті!
Дзвенить веселий водограй.
Який прекрасний рідний край,
Які казкові й чарівні долини!
Тут – ніби справжній Божий рай:
Квітуче поле, зелен гай...
Любім душею й серцем ці хвилини!
Верба схилилась до води,
Тут рідних і близьких сліди,
Які в життя вели нас від колиски.
Тут квітнуть навесні сади,
Збираєм восени плоди.
Тут все приймаєм серцем дуже близько.
Сюди йде сонце на нічліг.
О скільки пройдених доріг!
Краса така – не можна й описати.
Цей край – святий наш оберіг,
Тут сниться батьківський поріг
І лине пісня, що співала мати.
Оксана Козак
