Вертайтесь, хлопці, з тих важких доріг,
Якими ідете вже рік у берцях.
Вас жде чиєсь жіноче ніжне серце.
І уночі виходить на поріг.
Вслухається в зимову далину,
Душа холоне, хоч ніде ні звуку.
Рік тому лютий їй приніс розлуку,
Позбавив щастя, спокою і сну.
Нічний зимовий холод не страшний.
Яка різниця... ліжко холодніше.
Куди не кинь - кругом гнітюча тиша.
Скоріше б дочекатися весни.
Вертайтесь, рідні, з ранами війни,
Тілесними й душевними, додому.
Жіноче серце вилікує втому,
І від любові заживуть вони.
Олена Яковенко
