Жовтневі події 1917 року застали вченого в Полтавській губернії. Після революції українські вчені вирішили створити свою Академії наук, а Володимира Івановича запросили до Києва для вироблення проєкту про заснування Української академії наук. Згодом Комісія подбала про створення Ботанічного саду для Києва, Геодезичного інституту, розробила Статут академії. У жовтні Вернадський став першим президентом УАН.
У ці роки Володимир Іванович зробив великий внесок й у створення Всеукраїнської національної бібліотеки. На 1923 рік у бібліотеці накопичилося понад мільйон видань національного за змістом і складом книжкового фонду. Ця бібліотека й зараз височіє у Києві, а названа вона на честь Вернадського.
Науковець користувався заслуженим авторитетом за кордоном і брав активну участь у міжнародному науковому житті. При цьому світова наукова громадськість шанувала Вернадського значно більше, ніж радянська влада: він був професором Лондонської Школи слов'янських студій, членом Академії наук у Парижі, Чеської Академії наук і мистецтв, дійсним членом НТШ з 1903 року. Можновладці добре знали погляди вченого, опозиційні до більшовицької влади, але мирилися з цим, бо Вернадський був надто великою постаттю в науці.