Пхає до скрині Вересень літо,
котяться ябка по мокрій траві.
Сіє і сіє дощі хтось крізь сито,
чеше косу пані Осінь. Живі
ті хризантеми, що мама садила,
пахнуть і квітнуть. А що їм дощі?
Мерзнуть в метелика віяла-крила,
то клаптик літа на мокрому склі.
Гнізда порожні розхитує вітер,
шарпає листям і трощить каштани.
Ти посміхнись. Ще не вмерли всі квіти.
Ще пані Осінь напише романи...
В серці запалить притоптане літо,
душу зігріють крихкі каганці.
Вересень в скрині старі сухоцвіти
наче гербарій, засушить усі.
Чаю наварить. Смачного, як в мами.
Осінь - то сповідь. Бери і читай.
Ти не сумуй. Серед жовтої гами
є трохи літа, метелик, і чай...
28.09.2022
Людмила Галінська
