Великодній сон.
У суботу перед Великоднем зранку
Дівчина вмивалася на ганку.
Потім ще й молитву шепотіла,
Прибрана писати писаночки сіла.
В голові думки перепліталися,
Для родини, для людей, для України намагалася.
І для воїнів на сході, що воюють
Кольористі писанки чарують.
А на писанках і палочки, й кружечки.
Завитки, родинне дерево й кілечки.
І трикутники і ромбики, і крапки,
Безконечники, і соняхи й зернятки.
Там і олені, і пташки, і квітки,
Ще вербові, і дубові гілки.
Божа ручка, грабельки, кривульки,
Зірка восьмикутна і зозульки.
З кольорами теж вона подбала.
Більше жовтого з блакитним поєднала.
Серцем і душею ще й червоний.
Бо її коханий на війні і все холоне.
Розписала всі, схилилась, задрімала.
І у сні коханого впізнала.
Усміхається їй красень, обіймає.
А вона все дивиться, чи руки й ноги має...
Вмить зраділа:" Я ж у візерунки все додала.
Щоби зірка, й дерево, й мир, і сонце встало,
і тризуб на синім небі блисне,
Щоб зникла орда та ненависна."
Дівчина прокинулась.На столі паска.
Писанки красуються, і Божа ласка.
Сльозу не стримала.Свіча не згасла.
Дзвінок коханого до неї вчасно...
14.04.23.
Алла Орищенко.
