У ці березневі дні «незлим тихим словом» ми згадуємо поета-пророка Тараса Шевченка, який залишив нам свої геніальні твори, що є актуальними й сьогодні, в цей нелегкий час для нашої рідної України.
А що ж залишимо своїм нащадкам ми?
Залишимо те, що душею народу
Зовуть недаремно від роду до роду,
Як вищу красу і життєву основу,
Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.
*****
Вдивляємось в обличчя Кобзаря,
Вірші пророчі в книзі перед нами -
Як плаче й стогне у вогні земля,
Яку сходив він босими ногами.
"Якби ви вчились...", як казав Тарас,
І мову рідну над усе любили,
То ворог нині б не прийшов до нас,
Забракло б в нього наступати сили.
Ридає мати, сина обійма,
Горить земля, і кров рікою ллється.
Слово Тараса душу зігріва,
Воно у серці кожному озветься.
"Нема на світі України,
Немає другого Дніпра..
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Свою Україну любіть.
Любіть її…во врем'я люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть...
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати...
І оживе добра слава,
Слава України...
І на оновленій землі
врага не буде, супостата,
а буде син, і буде мати,
і будуть люде на землі."
Боронимо ми рідний отчий край,
Виконуємо "заповіт" Шевченка.
Ти, Боже, ворогів тих покарай,
Хай усміхнеться Україна-ненька.
Зійде над світом вранішня зоря,
Ми віримо в ту переможну днину,
Обійме всіх, немов мале дитя,
Теплом огорне матір-Україну.
Світлана Кулинич, 09.03.2023
