ВДОВА
Чи ж зрозуміє той мене,
Кого минуло страшне горе...
Нехай його це омине,
Де сліз і болю ціле море!
А я пізнала...Не дай, Бог,
Комусь залишитись одною,
Де завжди тисячі тривог
І бути у душі сумною.
Коли ти дітям батьком є
І матір'ю одноразово,
Немов життя -- це не твоє,
Для когось, мов би -- показово...
Дітей малих треба піднять,
Благословить на добрі справи,
Одній завжди, ночей не спать,
В житті забудеш про забави...
Про те й казати вже не слід,
Як тяжко на душі буває,
Коли ти знаєш, твій прихід
Ніхто у домі не стрічає.
Коли ти скрізь завжди одна
Усе вирішуєш віднині,
Якщо ж у тебе і біда,
Не скажеш іноді дитині...
Коли ти бачиш слід того,
Хто назавжди в твоєму серці,
Тебе пронизує всього --
Не вийде із полону смерті!
І ти живеш, бо доля так
Розпорядилася тобою,
Кому жалітися, відтак?..
Ти ж називаєшся вдовою!
Задорожна Лідія
25.03.2023
