Сучасна освіта стає на шлях надання освітніх послуг безпосередньо кожному індивідууму, враховуючи його можливості, уподобання і здібності. Проблема індивідуалізації навчання стає не тільки однією із важливих, але і по справжньому доленосною, «Тільки при рішенні цієї проблеми, ми можемо створити умови для реалізації в навчальному процесі потенційних можливостей кожного учня і уникнути трагічних фруструючих ситуацій, що пригнічують особистість школяра, породжують невіру у власні сили й озлобленість по відношенню до сьогоднішнього світу».
Отже, коуч – це той, хто надихає, мотивує і підтримує відповідальність за досягнення бажаних результатів на необхідному рівні до моменту їх здійснення, коуч допомагає досягти мети, рухатись більш ефективно, розвивати сильні сторони особистості .
Етимологічно слово коучинг походить від англійського «coach», яке на початку 90-х рр. XIX століття увійшло в спортивний лексикон як назва спортивного тренера, а згодом стало означати будь-яку діяльність, повязану з навчанням, тренуванням, направленням, допомогою. Тімоті Геллвей, гарвардський педагог – теоретик, знавець тенісу стверджував, що якщо тренер (коуч) зможе допомогти спортсмену позбутися душевних хвилювань, що заважають в грі, або зменшити їх, то у того з’являться несподівані природні здібності, а коучу вже не потрібно буде підвищувати технічне навантаження. Основна відмінність коуча від викладача в тому, що коуч не дає готових рішень чи правильних порад . Тімоті Геллвей визначив суть коучингу. Коучинг – розкриття потенціалу людини з ціллю максимального підвищення її ефективності. Коучинг не вчить, а допомагає вчитись. Це мистецтво створення – за допомогою спілкування та поведінки – середовища, яке полегшує просування людини до бажаних цілей так, щоб воно приносило задоволення . Іншим класиком коучингу є Джон Уітмор, який визначає його як засіб сприяння, допомоги іншій людині в пошуку його власних рішень або його просування в будь-якій складній ситуації. Коучинг принципово відрізняється від менторства, інструктування, наставництва. Він концентрується на майбутніх можливостях, а не на минулих помилках.
Отже, нове сучасне українське суспільство вимагає чимало зовнішніх змін від освітніх установ, таких як зміна умов навчання (новітній дизайн), також вимагається чимало внутрішніх змін – зміна програм навчання, стилю викладання навчальних предметів, що за собою тягнуть ще більш глибших змін – зміна ролі вчителя, як людини яка передає певні знання на вчителя-коуча, який створює умови для всебічного розвитку особистості учня.