Важко, дуже важко в світі жити,
Світ важкий, важкі у ньому люди.
І добро, нема кому цінити,
Бо воно, як найпростіше блюдо.
Все онлайн, а ми такі не були,
В нас були сніга, була зима.
Чобітки тепленькі собі взули,
І пропали, наче нас нема...
Ми жаліли інших при потребі,
Ми допомагали без куп'юр.
Ми любили - сонце, зорі, небо,
Зараз діти люблять манік'юр.
В нас була за радість нова лялька,
Слухали старий магнітофон.
Зараз діти приміряють плаття,
І купують дорогий айфон.
Ми раділи, що ялинка в хаті,
І в морози, пічка зігріває.
Ми були душею всі багаті,
Світ сучасний, - цього вже немає!
Жаль, що наші діти не пізнають,
Те,- які колись були свята.
І напевно, що вони не знають,
Що таке насправді доброта.
Жаль, вони не зможуть оцінити,
Насолоду тих п'янких років.
Ми той час не зможемо прожити,
Повернутись хоч на пару днів....
Важко, дуже важко в світі жити.
Нам хоч є, про що бува згадати.
Тільки ще дітей своїх навчити,
Доброту душевну цiнувати!
Автор Lyuda Zaveruha
