Свої записи в блозі почала робити саме після того, як прочитала книгу Лінди Муллагі Гант "Риба на дереві". Було сильне бажання спробувати втілити в життя деякі методи, про які дізналася із цієї книги. Зараз, коли я вже закінчила вчителювання, перечитала цю книгу знову. Вчитель "залежить" від виконання програми, навіть, хоча б у себе в голові. Тому, під час роботи, я не змогла відмовитись від домашніх завдань. Думаю, що перший крок вчителя НУШ - відмова від домашніх завдань. Це важко, бо знаннєвий компонент ніхто не скасував. Тож, думаю, що діти, які бажають вивчити, мають самостійно опрацьовувати вдома матеріал, який розбирали в класі. Для цього потрібно перші уроки приділити саме правилам навчання, які вчитель буде застосовувати. Зі свого досвіду знаю, що більшість взагалі не робили завдання. Тож, коли вчитель задає, а діти не роблять, до цього звикають і діти, і вчитель. Безумовно, така звичка погана. Це, як звикати постійно порушувати закон.
Думаю, що кожен, хто опрацює методику вчителя Деніелса, почне прокладати свій шлях, щоб НУШ стала фактом, а не тільки абревіатурою та ще й з додатковими клопотами, наприклад, щодо оцінювання (відсутність достатньої кількості паперу та витрат на їх випуск, ніхто не враховував, коли ввели новий стандарт оформлення).
...Я б залюбки тобі допоміг, але вся та шкільна наука... Це все одне, щоб просити невидющого сісти за кермо автобуса. До речі, ...я б радже зжер торбу шерсті..." Це відповідь брата, на прохання сести допомгти із завданням, яке було, навіть не на оцінку.
...я репетирувала відповідь протягом усієї дороги до школи.. Головна героїня - Єллі Нікерсон, дівчинка, яка уявляла себе з темною кімнатою, щоб її ніхто не бачив, бо дуже хотіла бути, як всі, а не виходило. Добре, що допомогли з'ясувати, що не завжди варто бути такими, як всі. Чудово, що є люди, які "запалюють" світ своїм теплом, щирістю, талантом.
Бажаю вчителям успіхів!
Слава ЗСУ!
