Йдеться про проект в галузі учнівського самоврядування, що був започаткований міським головою Вараша Олександром Мензулом в такий спосіб:
Переглянувши трудову біографію пана Дмитра, заступника міського голови, я подумав, що навряд в нього є досвід розбудови таких систем – треба допомогти на волонтерських засадах. Ну і процес пішов, а тепер, як можна зрозуміти, вже завершився. Чи може завершитись, про що і поговоримо.
Що було
Ну, кому цікаві деталі, той може їх побачити на посиланнях сторінок Вараша та Рівного, присвячених учнівському самоврядуванню. А як казати про результат більш-менш конкретний, то це два документи, власне, проекти документів, що були запропоновані для обговорення педагогам і батькам усіх вараських ліцеїв. Без відповіді, не відбулась ця дискусія. До речі, і учні могли взяти участь у цій роботі, то було б найкраще. Але як не долучились дорослі, то про що можна казати стосовно дітей? Яким дорослі, зауважимо, в рамках цієї теми мають допомогти стати самоврядними.
І тут проект загальмував. Чому? Моя гіпотеза така: вараські педагоги і менеджери освіти ментально належать до старої, радянської школи (СтаРШ), в рамках якої жодні обговорення, дискусії не можуть відбуватись. Там є начальник і підлеглі, він вимагає, вони виконують. Відтак для того, щоб в розбудові учнівського самоврядування рушити далі, треба змінити ситуацію: перейти від СтаРШ до НУШ. В якій нема начальників, а є лідери, що відверто і змістовно спілкуються з членами свого колективу з самих різних питань життя спільноти. Звісно, не тільки в Інтернеті, але ми ж розуміємо, наскільки комунікація може бути ефективною за допомоги сучасних засобів. Ба більше. Оскільки будь-яке обговорення має ж чимось завершуватись, то саме контент сайтів, блогів, форумів і дає можливість побачити: що вирішили, який план дій склали, хто що буде робити і хто за що буде відповідати? Або навпаки: пересвідчитись, що люди збирались і були разом, але до чого домовились - невідомо.
Отже, треба братись за корпоративну культуру вараських закладів освіти – саме так визначається проблема в рамках підходу наукового менеджменту. Бо психологи, соціальні психологи, політологи, антропологи, андрагоги й педагоги – всі вони можуть побачити чи означити проблему по-своєму і це буде правильно, вона складна і багатоаспектна. Втім, ми надалі обмежимось саме згаданою постановкою задачі. Так, задачі, бо йдеться не про наукове дослідження проблеми, а про практичний результат. Наприклад, підготовку для освіти Вараша 30 модераторів Фейсбук-форумів.
Що є
Клуб директорів. Налаштований і споряджений для того, щоб виконати отой перший крок від корпоративної культури СтаРШ до її реінкарнації в НУШ. Так, тільки перший, але, без сумніву, найважчий. Який полягає в тому, щоб лідери подали приклад членам спільнот. Лідери міського рівня – директорам закладів. Директори закладів – педагогам і батькам. Педагоги і батьки – учням, бо згідно з концепцією НУШ учні, батьки і вчителі – це єдиний організм, єдина спільнота. Відтак корпоративна культура закладу освіти не може бути розділена на окремі автономні частини. Тільки на органічно поєднані складові.
Що буде
Була велика спокуса надати можливим сценаріям розвитку подій якихось назв. Ну, там, оптимістичний, реалістичний, може фантастичний. Та краще обмежимось нейтральними номерами. З повним розумінням того, що в житті все складніше і насправді буде мати місце певний мікс з отих наведених далі гіпотетичних картин.
Сценарій 1
Міський голова долучається до Клубу і показує своїм підлеглим з управління освіти і директорам ліцеїв особистий приклад у виконанні пропонованого Поточного плану. Протягом двох-трьох місяців відбувається навчання, докладне обговорення концепції корпоративної культури взагалі і учнівського самоврядування зокрема по всіх закладах освіти. Започатковуються форуми, вони одержують модераторів з числа педагогів, батьків і учнів, модератори наповнюють форуми контентом, учнівське самоврядування розквіта.
Сценарій 2
Один з ліцеїв Варашу (один з директорів, а може навіть сільський староста, в межах відповідальності якого є школа) самостійно рушає пропонованою дорогою навчання і перебудови корпоративної культури. Але не дуже активно і без підтримки колег, а надто начальства невдовзі кидає це діло.
Інший варіант цього сценарію локалізований в іншій тергромаді. Решетилівка чи Арбузинка, Городок (галицький чи подільский), Стрий чи Нова Одеса можуть впізнати себе в Вараші. Ну і вирішити спробувати. А далі два підваріанти: розгортати власну сторінку, подібну до "Вараш.Учнівське самоврядування", чи додаватись до вараської спільноти. А йти обома шляхами? Можна й так.
Сценарій 3
За рік, 22 квітня 2022 року святкуємо перемогу СтаРШ над НУШ при Вараші. Хто забув чи й не знав, так це день народження патрона Радянської піонерії. Бачте, як символічно.
Філософський епілог
Виглядає він так:
А народна мудрість більш категорична: дурні бо бідні - бідні бо дурні.
