Валізи біди ,чемодани розлук і торби нездійснення,
Круті віражі, збиті ноги у кров та болять мозолі.
Кудись у куток забивається кволе притихле натхнення,
І сили тебе покидають ущент,бо страшенно малі.
За вікнами дощ...у новинах війна...у сім'ї безгрошів'я,
На жаль,повсякденно надходять невтішні смертельні звістки.
У жилах держави від ран та від смерті страшне недокрів'я,
І голови наші так часто вкривають жалобні хустки.
Хіба то життя,якщо страх перекреслює віру та плани,
Хіба то світанки,що небо фарбують в червону косу?
А ти не здавайся, молися ,поплач, будь на світі Титаном!
І дощ ....це нам небо спускає на землю Господню росу...
Лишень не дозволь ,щоб безсилля зігнуло під бідами плечі,
Щоб ворог сміявся над слабкістю тих,хто на фронті й в тилу.
Воюймо як воїни ..дбаймо в тилу про слабких та малечу,
І поглядом сонячним злу розсіваймо під небом імлу!
Тетяна Сорока
