Валер’ян Підмогильний
(1901-1937)
Зачинатель молодої української прози.
Представник розстріляного відродження.
План.
1. Життєвий шлях. Трагічна загибель.
2. Урбаністичний роман «Місто» - світові мотиви підкорення людиною міста, її самоствердження в ньому, інтерпретовані на національному матеріалі.
Народився 2 лютого 1901р. у с. Чаплі.
Закінчив церковноприходську школу та Катеринославське реальне училище.
Навчався у Катеринославському університеті У 1920-1921р. працював учителем.
1921р. — вирушає до Києва і працює бібліографом у Книжковій палаті.
Одружується з донькою священика Катериною Червінською у Ворзелі, подружжя поселяється в Києві.
Працював редактором у видавництві «Книгоспілка», а з 1925р. — у журналі «Життя й революція».
Стає організатором літературної організації «Ланка», а потім МАРСу.
1929р. — переїздить до Харкова, де починаються репресії проти нього.
1933-1934р. — пише останній твір «Повість без назви..», яку так і не закінчив.
8 грудня 1934р. заарештовано 9 червня 1935р. прибув на Соловки як особливо небезпечний політичний злочинець.
В період з 27 жовтня по 3 листопада 1937р. розстріляли в урочищі Сандармох.
У 1956р. був посмертно реабілітований.
Твори:
- перше оповідання – «Важке питання»
- 1919р. «Гайдамаки», «Ваня»
- 1920р. перша книга «Твори. Т. 1»
- 1921р. повість «Остап Шаптала»
- 1924р. «Сонце сходить»
- 1925р. оповідання «Син»
- 1927р. збірка «Проблема хліба»
- 1928р. роман «Місто»
- 1930р. роман «Невеличка драма»
- 1933р. оповідання «З життя Будинку»
- 1934р. «Повість без назви…» (незакінчена).
Детальний аналіз роману «Місто»
Рід літератури: епос.
Жанр: урбаністичний роман.
Тема: підкорення людиною міста.
Ідея: утвердження філософії вітаїзму, аналіз вічних цінностей буття, взаємин людини й урбаністичного простору.
Герої: Степан Радченко— головний герой; Надійка— дівчина із села; Левко — студент; Ганнуся та Нюся — товаришки Надії; Лука Гнідий — господар; Тамара Василівна (Мусінька) — дружина крамаря, у якого жив Степан, його коханка; Максим — син Тамари Василівни та крамаря; Борис — студент, товариш Степана; Зоська — міська дівчина, кохана Степана; Рита — балерина; Вигорський — поет, товариш Степана.
Композиційно-стильові особливості: Валер’ян Підмогильний епіграфом до свого роману «Місто» взяв такі слова з Талмуду: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є, як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє», а також слова Анатоля Франса: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?».
Соломія Павличко з цього приводу зазначала: «Він [автор] зробив тіло головним героєм «Міста» й висунув ідею двоїстості людини, яка складається з ангельського і тваринного начал.
Герої Підмогильного страждають від роздвоєності між душею (розумом, інтелектуальною сферою) і тілом, статевим потягом. Гармонія між цими двома сферами дається важко. По суті, вона, на думку автора, неможлива». Розповідь подана через історію душі Степана Радченка — енергійного сільського юнака, який приїздить до Києва, вступає до вишу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Уперше Київ відкривається йому з Дніпра як край світу й пуп землі.
Роман починається реченням: «Здавалось, далі пливти нема куди». Під Степановими ногами — ще жодного грунту, тільки хистка й непевна вода.
Але з плином часу відбувається поступове просторове завоювання міста.
Автор відштовхується від класичної європейської традиції — показати підкорення міста людиною як об’єктивний шлях людської цивілізації.
За рік перебування у Києві Степан здійснив велику еволюцію: став відомим письменником, обійняв престижну посаду, познайомився із впливовими людьми. Він досяг матеріального добробуту, який дав можливість збагачуватися духовно — відвідувати кіно, театри, виставки. Проте Степан не досягнув головного — душевної рівноваги. Перебуваючи на високому щаблі соціальної драбини, Радченко дедалі частіше відчуває самотність, часто у спогадах повертається в минуле, хоча розуміє, що відірвався від села, рідної стихії і вороття немає. Степана «постійно мучитиме роздвоєність душі: продовжувати рухатися вперед і не мати сили відродити в собі первісне єство» (Р. Мовчан).
І назвати Степана Радченка цілісною особистістю не можна, хоча зовні він уписувався в рамки еталона. Повністю розкрити характер Степана Радченка допомагають жіночі образи: Надійка, Тамара Василівна, Зоська, Рита.
Кожна жінка — це певний період життя Степана Радченка, етап на його шляху до мрії, своєрідний індикатор вияву найхарактерніших рис головного героя.
Фінал роману «Місто» відкритий, і він може стати початком нової історії, адже Степан пише повість про людей.
Роман «Місто» — психологічний твір. Образ Степана Радченка далеко не однозначний, як його часто трактували. Письменник зобразив людину, в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна піти навіть на злочин, не страждатиме й від людських жертв, і разом — це неординарна особистість із виразною суспільною й психологічною неодновимірністю, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприймати себе та навколишній світ. Проблематика «Місто»: сенсу людського життя; добра і зла; біологічного і духовного; маргінального суспільства.
Примітки: В. Підмогильний створив модерний роман, у якому, на відміну від традиційної селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами.
Думки про творчість В. Підмогильного:
• «Він бачив її [людину], розумів і творив її образ в усій суспільній,
психологічній і біологічній складності... Він знав людську силу, велич її розуму, її здібності, але в той же час був свідомий усіх її слабкостей» (Г. Костюк).
• «Це [«Місто»] роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму приреченого» (Юрій Шерех).
Словник ключових термінів
Екзистенціалізм — філософський напрям, що зосереджується на унікальності людського буття, проблемі вибору, свободи та пошуку сенсу життя в ірраціональному світі.
Ланка (МАРС) — київське літературне об’єднання (1924–1929), до якого входили В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, Г. Косинка та інші; відзначалося високим художнім рівнем та дистанціюванням від офіційної ідеології.
Маргінал (у контексті твору) — людина, яка втратила зв’язок із рідним середовищем (селом), але ще не повністю адаптувалася до нового (міста), перебуваючи на межі двох культур.
Психологізм — детальна передача внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань та мотивацій через художні засоби.
Сандармох — місце масових розстрілів української інтелігенції (представників «Розстріляного відродження») у Карелії, де загинув Валер’ян Підмогильний.
Урбаністичний роман — великий за обсягом епічний твір, у якому центральною темою є місто, його вплив на формування особистості та специфіка міського способу життя.
Фройдизм — вчення Зигмунда Фройда про несвідоме та вплив внутрішніх потягів (зокрема сексуальних) на поведінку людини, яке Підмогильний використовував для аналізу психології своїх героїв.
