В жовтневій безмовній діброві,
Де пташки не чути вже зовсім,
Й дерева стоять кольорові,
Я вчора побачила осінь.
Сумна, благородна та мила
В кораловім, з ягід намисті
Тихесенько осінь ходила,
Фарбуючи пензликом листя.
Берези були золотими,
Осики – в рожевій короні.
А берести й клени між ними
Стояли яскраво-червоні.
Тепер чарівницю не можу
Забути я навіть і досі:
На Лесину Мавку так схожа
Прекрасна, засмучена осінь.
Наталя Соловйова
Зображення: https://share.gemini.google/gTk2PAoCTohf
