В полон віддамся я весні,
Нехаи в своі обіи ми прии ме.
Відчую щастя в кожнім дні,
Що над землею мене здіи ме.
Підніме вище всіх висот,
На все погляну я інакше.
Із-поміж всіх и ого чеснот
Побачу тільки в нім наи краще.
І серед цвіту-первоцвіту
Людську віднаи ду доброту,
Красу, яка добавить світу,
Заповнить в нім всю пустоту.
Відчую щось в собі незвичне,
Таке забуте в буднях днів,
Та в суті у своі и величне —
Душі моєі ніжнии спів.
© Сергій Ущапівський
