В переддень св. Валентина.(присвячується усім кому за+++)
Я мрію, щоб старіли ми удвох.
Щоб був мені ти ще й за коліжанку.
Коли з нас буде «сипатися мох»,
ми ще на двох, осилим філіжанку
смачної кави, трішки з коньячком.
Бо діти лаються: – Що скаже серце?!
Хіба ж їм зрозуміти – нам обом
вже не зашкодить і горілка з перцем.
І ти підеш помалу у садок,
та й назбираєш яблук для компоту,
а заодно, нарвеш мені квіток,
бо ти ж не всидиш, знаю без роботи.
І десь під вечір, коли ляже день
спочити на підсушені покоси.
Ми трішки поспіваємо пісень.
Ти поцілуєш мої сиві коси:
– Ну що, старенька? – скажеш. – На бочок?
Та й побредемо вдвох в обійми ночі.
Про нашу мрію, любий, знає Бог.
Нехай же будуть ці слова пророчі.
Галина Кухаришин
