В моєму серці ти живеш одна,
Там не знайдеться місця іншим.
Постала в нім для всіх стіна,
Яку для всіх ми і залишим.
Моє ти — диво найніжніше,
Душа моя живе в тобі.
Від чого все мені рідніше,
Що ти тримаєш у собі.
Тебе почути — щастя мить,
Вгледіти — наче в небо линув.
Душа від радості тремтить,
А сам неначе в сон поринув.
Де дійсність інша постає,
Казково лагідна й тендітна.
І ні на мить не відстає
Любов до тебе заповітна.
© Сергій Ущапівський
