В дитинство

В дитинство…

В дитинство…

Я хотіла б на мить повернутись в дитинство,

Щоб відчути себе безтурботною знов,

І на гойдалках з друзями: «Нумо, хто вище»

І щоб на каруселі кататись гуртом,

Щоб як сльози, то лиш від розбитих колін

І любити так щиро, відкриваючи серце,

Щоб для сміху щодня було безліч причин

І щоб друзі навколо – прості і відверті.

Прокидаючись вранці, бігти у двір,

А як літо, то просто на річку купатись,

І батьківські «Не можна», всі наперекір,

Бо я просто дитина, я хочу сміятись.

І щоб серце мені не боліло від втрат,

Щоб проблеми усі залишити на потім

Аби не помічати, як роки летять,

Пізнавати життя, просто роблячи кроки,

І якби ж тоді знала, що все промине,

Цінувала б моменти, рахувала б хвилини,

Але виросла вже і дитинство моє,

У альбомі, на фото, де я ще дитина.

Автор вірша: Марія Скочиліс