Будь тихо. Цить! Не говори...
В душі палають Бровари.
За що? За що ж так, Боже Правий,
Діток до Янголів забрали?
За що скалічені, убиті
У дитсадку, в казковім світі?
Не треба слів. Мовчи і плач...
Ляльки, конструктори і м'яч,
Німотний горем вихователь
Кричать:"Як діток заховати?
Як вберегти їх од війни?"
Мовчи. Душею обійми
Малесеньких таких, невинних
По нашій рідній Україні.
За що? За що ж нам, Боже Правий,
Цей шлях утратами кривавий?
Волання, страх, пожежі, рани
У переддень Твого Йордану?
Оксана Геращенко, м. Коростень
