Усі жінки - так схожі є на квіти,
Хоч і некожен їх красу шанує,
Некожен здатен їх всім серцем полюбити,
Некожен - їхню трепетність відчує...
Є серед них - Лілеї і Троянди,
Волошки, Айстри і Звичайний Мак,
Конвалії, Фіалки і Лаванди,
І в кожної - свій неповторний смак.
Хтось любить вітер, а хтось любить тишу,
Хтось любить сонце, в хащах хтось росте,
Хтось обирає гору... Чим повищу,
А хтось в садах біля людей цвіте.
Та кожна з них цінує ніжність, ласку,
Чекає так турботи і тепла,
Що б говорили Їй - яка Вона прекрасна,
І відчували чим болить Її душа.
І кожна прагне увесь час зустріти, -
ТогО хто б в світі цім кохав Її одну,
Умів в час небезпеки захистити,
І з пелюстОк устами витирав росу.
Ви Їх ніколи не топчіть, не ображайте,
Ви Їх за вроду і чарівність бережіть,
І всі зусилля часто прикладайте,
Що б Їхні мрії в цім житті здійснить...
