Усе своє колись візьму з собою.
Дві рисочки над лівою бровою.
Три ямочки на шиї, борозенки.
І жодної святочної сукенки.
Візьму грозу, що літом голосила.
Траву похилу, що в жнива косила.
І ґульки на мізинці і на литці.
А ще світанок в довгій-довгій свитці.
І чим живу, чи каюсь, чи грішу -
Я заберу, нічого не лишу.
Будуть зі мної всі криві і босі
Кущі, дерева, ниви безголосі.
Візьму колись. А нині все складаю.
Усе потрібне, шию-вишиваю.
Несу, кладу, обмінюю, купую,
Та менше вже і мрію, і планую.
А лиш прошу здоров"я для родини.
Достатку й перемоги для Вкраїни.
Дощів в посуху, сонечка у мряку
Й складаю Господу щовечора подяку.
Г.Потопляк.
2021.
