Усе, що за своє життя придбала,
Я в бабину комору поскладала.
Усе вмістилось - ступи і коші,
Діряві рядна й ржаві лемеші.
Граблі й косьє, лопата і млинок.
У скриню вклала френзлі від хусток.
У діжку камінь, гостру шатківницю.
Повісила на цвяшку я дійницю.
Рубель, качалка - на столі з під жорен.
Кошіль з соломи, але він не повен -
Лиш половина - два кавалки сала
І ще там слоїк смальцю заховала.
Короволоток, шпулька, веретено,
Чесало, гребінь. Всюди підметЕно.
Всюди порядок - вибілені стіни.
Лиш двері похилилися на сіни.
Лише налигач і шлея порвані.
Лише дві свитки збоку залатані.
Лише на ґєнцурі подрябина глибока.
Лиш бабина комора невисока.
І я стою, дивлюсь на ці скарби -
На вудлище із тонкої верби,
На віники із лянки й димарі,
На шашіля, що примостивсь вгорі,
І думаю - моє чи не моє.
Павук капкан для комашні снує.
Сховалась муха в шпару на стіні
І стало солодко, і гірко щось мені.
Бо це від баби, це усе її.
Де ж горщики і гладИшки мої.
Нема, нема - у мене лиш тефлон,
Планшет, комп"ютер, праска, силікон,
Лоток, лоточок, з пластику виделка
І лиш бляшана кришка від поделка.
І пляшка Коли, й та уже порожня.
Трава, й кропива сохне придорожня.
А я стою, збираю все потроху,
Із листя, тирси, куряви і моху.
Збираю пам"ять, всю її докупи,
А поруч жердка, кожухи і ступи...
Г.Потопляк.
На фото ґєнцур, або ж сулія. Це бутель.
