Усе пройде.В цім світі все минає.
Розтане,згине,як весною сніг.
Але не зникне неба синь безкрая,
Сріблястий місяць, зорі чарівні.
Не перестане сонечко світити,
Струмок дзвінкий співати у траві.
І,різнобарв'ям в пшеницях і житі,
Всміхатимуться квіти польові.
І ніжність моя теж,кінця не має.
Вона,як сонце грітиме тебе.
Не зникне з часом,бо така ж безкрая,
Як ясне сонце й небо голубе.
Моя любов, як пісня солов'їна,
Яка серця тривожить у віках.
На воднім плесі - місячна стежина.
Як теплий вечір, у ясних зірках.
Вона зігріє, вилікує рани,
Заповнить в твоїм серці пустоту.
Коли у тебе зовсім сил не стане,
Відкриє тобі істину просту -
Що щастя не в багатстві цього світу,
Не в купленій красі і не в грошах.
Воно в любові ясним сонцем світить,
Де ніжністю наповнена душа...
Галина Бойчун-Іванець..
