Упав туман... і просвітку нема.
А я сліди твої у нім шукала...
Лиха, холодна й жадібна зима
Твоє у мене сонце відібрала.
Твою дорогу смуток огорнув,
Тоді, як я тебе не відпускала...
А ти назад із тою повернув,
Що сон і спокій мій собі забрала.
Лишила на порозі самоти
Сліди, ще теплі, та німі донині.
Попід крильми прорізались хрести,
Щоби самій нести через мости...
Снувала тиша липке павутиння
Твоєї німоти і самотиння...
Ніна Юрченко
