А роки від нас так невпинно летять,
Неначе птахи в далекий, теплий вирій,
І дні за днями галасливо спішать,
Лишають слід за собою примхливий.
Оглянешся назад - спливає думка:
Багато зроблено, чи зовсім мало?..
А у душі бринить тиха розлука
З тим, що колись в серці завжди палало.
Та в кожному ранку - надії крила,
І світло живе у простому слові.
Ще мрія у серці не охолола -
Й цвістиме життя у іншій обнові.
У зморшках - сліди пройденого шляху,
У погляді - мудрість, у слові - надія.
І хочеться, щоб без зайвого страху
Заглянула в вічі юнацька мрія.
Нехай же роки не лякають більше,
А будуть багатством, милим завітом.
Бо кожна весна, хай трохи тихіше,
Та знов зацвіте в душі первоцвітом.
28.06.25р.
Зоряна Матіяш
https://www.facebook.com/share/p/1AkwpvtuxJ/?mibextid=wwXIfr
