Опубліковано 1 липня 2025 о 01:50
15 0
4 4 2

Українська поезія

ЗАГАДКОВИЙ ЧАС

У безмежну блакить

Невгамовний біжить,

Мов рікою нестримною лине.

Нам його ні на мить

Не вдається спинить —

Має дихання час швидкоплинне...

Все сансарне буття

Циклом без вороття

У космічні простори відносить.

Десь летить навмання

Він галопом щодня —

Навіжений нестямно весь досить.

Лиш прийшли в це життя —

Вже іти в небуття.

Проковтнув так безжалісно наче

Ненаситний такий

І роки, і віки —

Безпощадний до нас — не заплаче.

І минуле, й тепер

Час той жадібний зжер,

Все те вилив в майбутнє, що лине.

З давніх пір дотерер

Він — володар всіх сфер.

Може, зácвіт і світ — це Єдине?

Може, часу немá?

Ми про нього дармá

Всі гіпотези тільки складаєм?

То лиш вимір земний

Наш фізичний, людський...

Достеменно — нічого не знаєм.

Квант — науки зерня:

Торсіонні поля,

Вакуум, то — вселенські безодні.

Нашароване все:

Те, що є, що — прийде.

Час, то тільки ЄДИНЕ СЬОГОДНІ!

/27.06.2025/

29.06.2025

© Люба Курганська

https://www.facebook.com/share/p/1BWYRXMqkM/?mibextid=wwXIfr