ОПІВНІЧНА ДОРОГА ВІД ТЕБЕ
Місяць повісився серед гілляк,-
Маревом білим над шляхом закляк.
Нечисть повсюди вступає в права,
Відьма за пазуху зорі хова.
В ніч цю від тебе повів мене біс,
Вітер прокльони услід мені ніс.
Губиться стежка посеред боліт,
Тільки назад повертати не слід.
Хащі чорніють - немов на біду,
Та не звертаю,- додому іду.
Тішиться відьма,бо вкрала зірки.
Гілку осики беру до руки.
Плечі розправив,а думка снує:
Певно,коханко,ти відьма і є!
©Г.Грибанов.
https://www.facebook.com/share/p/1ZvtE7CKNk/?mibextid=wwXIfr
