Мені б повернутись в бабусину хату.
Де білені стіни, ікони в кутку.
У прибрану завжди охайну кімнату,
там скинути з пліч зможу сиву журбу.
Мені б доторкнутися печі й лежанки.
Бодай через руки відчути тепло.
На вікна спустити із льону фіранки,
щоб десь за шибками лишилося зло.
Мені б пригорнутися серцем й душею
до тої, хто Всесвіт для мене відкрив!
Та час розділив світовою межею:
між спокоєм вічним й буденністю злив…
Барчук Р
27.06.25
