Українознавство на етапі розбудови держави
Як зазначають науковці, українознавство на сьогоднішній день, є одним з пріоритетних напрямків розвитку сучасної системи освіти, національної та політичної самосвідомості українського народу, формування загальнолюдських, особистісних цінностей. Підкреслюють, що українознавство – це духовно-національий напрямок боротьби за можливість, право й обов’язо бути ,насамеред, людиною. В освіті й вихованні українознавство виступає як інтегрований самостійний науково-методологічний предмет, що теоретично інтерпретує ідею українськості на різних ділянках суспільного життя. В умовах незалежної України надзвичайно важливим є активний розвиток українознавства і як наукової системи, і як системи навчання й виховання. Проте, в умовах сьогодення не без проблем.
У Законі України «Про освіту» визначено, що освіта ґрунтується на засадах гуманізму,демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. З огляду на це, найважливішим для держави є виховання духовної, високоморальної особистості інноваційного типу мислення та культури, формування національно зорієнтованої людини, здатної гармонізувати свої стосунки з природою, суспільством, собою тощо. Ці завдання мають вирішуватися в закладах освіти на виховних заходах,уроках, зокрема українознавства.
У концепції П.Кононенка підкреслено, що українознавство в освіті й вихованні як інтегрований предмет,що теоретично висучвває ідею українського на різних ділянках суспільного життя й у різних навчальних дисциплінах – в історії, літературі, психології, мові, географії та ін.І цим поглиблює знання учнів.
Тому сьогодні постала необхідність знайти ключ до пізнання національного духу народу, його індивідуальних рис. Духовні цінності мають зайняти у педагогічній діяльності належне їм місце, бо потенційно саме духовні начала – основа життєдіяльності людини. Формування національних, особистісних, за гальнолюдських цінностей, набуття знань, умінь та навичок у процесі вивчення навчально-виховного курсу «Українознавство» у навчальних закладах різних ступенів, враховуючи принципи наступності та послідовності, допомагають виробити єдино правильну індивідуальну життєсмислову програму. Реалізація українознавства в освітньому просторі загальноосвітнього навчального закладу здійснюється через програму,яка повинна постійно удосконалюватися в умовах сьогодення. Програма з українознавства, розроблена в Національному науково-дослідному інституті українознавства та всесвітньої історії , рекомендована Міністерством освіти і науки України. У зміст програм авторами покладено положення про цілісність розвитку українського народу, взаємопов’язаність концентрів: Україна–історія, мова, природа, культура, держава, історична місія тощо. Програма з українознавства відображає цілісність викладання цього курсу від дошкільної до вищої освіти та базується на таких принципах:
– формування національної свідомості, почуття національної гідності, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розвитку держави, готовності її захищати;
– забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
– формування високої мовної культури, ово лодіння українською мовою, пошана до дер жавних та національних свят;
– прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх етносів, що населяють Україну;
– утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріо тизму, добра, працелюбності, інших добро чинностей
– формування глибокого усвідомлення вза ємозв’язку між ідеями свободи, правами лю дини та її громадянською відповідальністю;
– формування у дітей і молоді вміння міжособистісного спілкування, творчої активності, самостійності та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.
Українознавство, виходячи зі свого предмета вивчення, спирається на знання з історії та інших предметів, додає до них нові знання про ті сторони буття суспільного розвитку, які ні історична, ні інші науки не вивчають.
Наголошуючи на позитивних моментах вивчення курсу українознавства у навчальних закладах, треба сказати, що, на жаль, нині ми спостерігаємо зворотні тенденції: українознавство у багатьох випадках зводиться до факультативних курсів і в навчальних планах - варіативна складова.
Тому подальший розвиток українознавства перш за все залежить від належного його осмислення й дієвої підтримки на державному рівні, прийняття відповідних рішень і здійснення контролю за їх виконанням.
ЛІТЕРАТУРА
Бех І. Виховання особистості: навчально-методи чний посібник: У 2 кн. – Кн.
І. Бех. – К.: Либідь, 2003. – 344 с. 2. Закон України «Про освіту». – http://www.mon.gov. ua/law
Кононенко П., Касян Л., Семенюченко О. Програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець» / [за заг. ред. П. П. Кононенка]. – http://nrius.org.ua/
Кононенко П., Касян Л., Семенюченко О. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українознавство. 5–12 класи / [за заг. ред. П. П. Кононенка]. – http://nrius.org.ua/
Мафтин Л.В. Сучасні підходи до проблеми україно знавства / Л.В. Мафтин. –http://archive.nbuv.gov. ua/portal/SocGum/Peddysk/200803/maftyn.pdf 9. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. – http://zakon4.rada. go