Україно, вишита колиско,
Споконвіку генний оберіг
Без притворства, вдаваного блиску,
Де святиня - батьківський поріг.
Де степів безмежні перелоги,
Де Дніпрових вод стрімка теча,
Де відкриті для добра дороги
І до волі - полум'я-свіча.
Сонцесяйні роси спозаранку,
Кіс вербових котики в пуху,
Переливи птичі на світанку,
Сповідь про любов, як на духу.
Все це в вишиванках вкарбувалось,
В генах всіх прийдешніх поколінь.
Українська вишивка з' єднала
Всю красу землі і неба синь.
Олеся Жданюк
