УКРАЇНО МОЯ УКРАЇНО, Я НА СВІТІ ДЛЯ ТЕБЕ ЖИВУ
(Розробка виховного заходу для учнів 5 класу)
Підготувала вчитель І категорії
Бершадська Олеся Вікторівна
Мета: прищеплювати любов до рідного краю; сприяти формуванню національної свідомості школярів; розвивати мовлення учнів, творчі здібності ; виховувати духовне багатство особистості, патріотичні почуття приналежності до українського народу, України, почуття толерантності, поваги.
Обладнання: презентація за темою виховної години, записи пісень про Україну, карта-розмальовка України; Державний Прапор України; класна кімната прикрашена повітряними кульками, елементами народної символіки; проектор, комп’ютер; записи музики, відеоролики: «Небесна сотня», «Україна прекрасна»; мультимедійна презентація.
Епіграф: Я не окраїна, я — не руїна. Я — Україна!
Хід заходу
Організаційний етап
Учитель. Дорогі діти! Шановні батьки, я рада вас вітати у цьому світлому прекрасному класі з початком нового навчального року! Хочу побажати дітям цікавих подорожей по Країні Знань, а вам, батьки, міцного здоров’я, сімейного затишку, впевнено крокуйте зі своїми дітьми у прекрасну Країну дитинства, разом з дітьми відкривайте все нове і цікаве. В добру путь!
Учні розташовуються в класній кімнаті. Лунає пісня «Лише у нас на Україні».
Мотивація навчально-виховної діяльності учнів. Оголошення теми уроку.
Учитель. Розповідь вчителем легенди «Наша земля».
Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони й прийшли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чому прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні,- відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці. «Тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там усе: річки, озера, ліси, степи. Але пам'ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні - ворога». Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.
(Відео презентація №1 «Це моя Україна») https://www.youtube.com/watch?v=I4cH0hDAv2c
Основна частина
Буває, часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе, є - дорога, явори,
Усе моє - все зветься …(Україна.)
Ліна Костенко
Так, сьогодні ми будемо говорити про найдорожче серцю кожної людини – про свою Батьківщину.
Забезпечення емоційної готовності учнів.
Вправа «Пташеня»
Стати у коло.
Учитель. Уявіть собі, що ви тримаєте в руках маленьке беззахисне пташеня. Обережно стуліть долоні, зігрійте його своїм подихом, прикладіть до грудей, віддайте йому частинку свого тепла. Обережно розкрийте долоні і подивіться, як воно розправило крила, злетіло високо в небо і радісно заспівало. Усміхніться йому і побажайте щастя. А тепер озирніться довкола і подаруйте усмішку своїм друзям і нашим гостям.
Акровірш
Учитель. Перше слово теми нашого уроку зашифровано у цьому акровірші:
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині край.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
М. Чернявський
Легенда про Україну
Колись, дуже-дуже давно, роздавав Господь землі державам. Багато зібралося їх біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати свою, найкращу часточку на планеті. А потім усі вони, отримавши що хотіли, розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях.
Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога. Стала осторонь і не сміє очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню, покликав до Себе і запитав:
– Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була?
– Працювала, – опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я…
Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів:
– Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. Знаю, як ти спиш і прокидаєшся, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо Сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай…
А Україна йому відповідає:
– Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно…
Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів:
– Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай пісню гарну! Нову пісню. Тому що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! Є у Мене земля! Моя земля. Залишив її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні. Твої люди, Україно!
Живи і радій! А Я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в Моєму серці…
Гра « Аукціон слів»
Учитель. Діти вам потрібно дібрати до слів Батьківщина і Україна якнайбільше означень (наприклад: рідна, далека, люба, мила, неозора тощо)
Зараз населяє цю, Богом дану землю, талановитий і стійкий народ з складною історичною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною самобутньою душею й особливим характером.
Відомі українці
(Назвіть відомих українців, фото яких ви бачите на дошці.)
Гра «Відкритий мікрофон
Учитель.
Кожен з вас любить свою Україну, бажає їй добра, намагається стати справжнім патріотом і громадянином своєї Вітчизни. Основним завданням кожного з нас добре знати історію своєї держави, її коріння, сам процес створення держави. Ми маємо докласти всіх зусиль, щоб вона процвітала, щоб жилося нам щасливо в рідному краю.
Чи вважаєте ви себе патріотами своєї держави?
А хто такий патріот?
Чи легко бути патріотом?
Вікторина
Учитель. А ще справжні патріоти добре знають історію та культуру своєї країни. Зараз ми перевіримо ваші знання.
1. Кольори нашого державного прапора; (Жовто-блакитний)
2. Розкажіть перші рядки національного Гімну; (Ще не вмерла України)
3. Президент України; (Порошенко П.О)
4. Дерево, яке освячується в церкві перед Великоднем. Воно охороняє від злих сил; (Верба)
5. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями;
6. Кущ оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди; (Калина)
7. Дерево-символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат; ()
8. Український народний духовий інструмент з дерева або очерету, що має форму трубки з отворами; ()
9. Чим прикрашають голову українські дівчата; (Вінок)
10. Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю, відряджаючи у далеку дорогу; (Рушник)
Вчитель.
У рідному краю кожна травинка людині допомагає, кожна квіточка дарує усмішку, кожна пташечка співає тільки для тебе. Правду в народі кажуть: «Кожна рослинка на своєму корені росте». Звісно, рослина без кореня не може рости, вона всихає.
Кажуть, що в рідній хаті і стіни допомагають, і це правда. У себе вдома людина впевнена в собі, почувається вільною, сміливою і сильною. Адже поряд рідні люди, друзі й просто земляки. Рідна земля, як мати, — добра, щира, мила. Вона готова захистити кожного з нас. Але й ми не забуваймо про свій обов’язок дбати про неї і завжди бути готовими боронити свою вітчизну.
Гра «Сонце Батьківщини».
Вчитель пропонує учням перерахувати все найкраще, що подарувала їм Вітчизна (родину, друзів, улюблене заняття, тваринку, місце відпочинку тощо) і кріпить на дошці сонце Батьківщини. Від сонця повинно відходити стільки промінців, скільки хорошого перерахували діти.
Вчитель.
Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними місцями.
(Презентація №2 «7 чудес Укрїни» https://www.youtube.com/watch?v=4i4RT1p3FFg )
«Мозковий штурм»
- Чи може Батьківщина бути нещасливою, страждати, хворіти, і чому це відбувається?
Учитель.
– Подивіться, будь ласка, у вікно: шепоче замріяний вітер слова кохання річці синьоокій, а день стоїть у шелестах золота та яскравих кольорах осінніх квітів. Обнялися голубе небо і пожовкле колосся безкраїх степів. Такою ми бачимо під вересневим сонцем нашу неньку – Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.
Трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».
(Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»; режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=UkEFKOd3qv4
Вчитель:
– Вшануємо їх пам’ять хвилиною мовчання.
Колективний малюнок
У нас є карта України, але подивіться, яка вона бліда. Давайте зробимо її барвистою, яскравою.
(Учні всі разом розмальовують карту, а вчитель розповідає легенду)
Легенда про дівчину-Україну
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну i порядок, росіяни - владність, поляки - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.
Узяла дівчина - Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.
(Відео-презентація №4 «Діти України» https://www.youtube.com/watch?v=f8gPUJ7tHN4)
Вчитель. До українських національних символів-оберегів належить український віночок. Українські дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки. Вінок правив за дівочу прикрасу, яку робили з квітів, колосків, кольорового пір’я тощо.
Давайте і ми одягнемо нашу Батьківщину у дівочий вінок. Перед вами різнокольорові квіти, виберіть кожен по квітці, напишіть на ній побажання своїй країні і приклейте по контуру карти.
Ось якою красивою стала Україна!
Підведення підсумків виховної години.
Ви - майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.
А завершити я хочу повчанням Володимира Мономаха
Повчання Володимира Мономаха дітям
Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.
Зміцнюй тіло й душу, просвітлюй розум.
Працюй так, щоб після тебе нічого не переробляли.
Будь завтра кращим, ніж ти є сьогодні.
Не давай сильним принижувати слабких.
Не залишай хворих, не забувай про бідних.
Не май гордині ані в розумі, ані в серці.
Пізнавши все добре, пам’ятай, а чого не знаєш – того навчайся.
Живи для Батьківщини та люби людство.