Україна рідненька нині в тривозі,
Чорні круки шугають над полем,
Принишкли тополі сумні при дорозі,
Оповиті тривогою й болем.
У чорну ряднину земля зодяглася,
Не квітують духмяні левкої.
До синього неба біда простяглася,
Злітають, мов лелеки, герої.
Сіє маки червоні ненька у полі,
Поливає гіркою сльозою,
Не такої бажала синочку долі —
Скосила люта війна косою.
Розцвітуть ті маки багряні в долині.
Скільки крові героїв пролито!
Буде спокій, добро і мир в Україні
І рясно заколоситься жито!
Оксана Козак
