Рідна і дорога матуся...Я не пригадую,коли вимовила це найкраще у світі слово,тому що була крихітною,безпорадною.Так само важко пригадати ,коли і як уперше усміхнулася мені матуся,а земля простелилася для найпершого кроку у моєму житті.Але від найпершого подиху,слова,кроку дорога матуся піклується про мене,дбає ,наповнює душу теплом,добром,надією.
Мати потрібна нам у дитинстві,а ми необхідні їй у старості.Ми маємо тоді допомогти їй ,порозмовляти з нею,притулитися до змучених,натруджених рук.Ніколи не забуваймо батьків і їхню науку: любити рідну мову ,Батьківщину,народ та його традиції.
Долі наші складаються по-різному.Одні залишаються жити з батьками,інші покидають рідну оселю.Проте де б ми не були ,ким би не стали,-ми завжди повинні пам'ятати про рідну матусю,оселю,місто,Вітчизну, і думкою линути до них ,зігріти їх любовю.
Не журися,рідна
Прилечу до тебе,
Джерело розчищу,
Вишні напою,
Бо ніколи в світі
Забувать не треба
Мамину криницю
В рідному краю.